ЧОРНОБИЛЬ – БІЛЬ, ЯКИЙ НЕ МИНАЄ…

    

 

Ми — атомні заложники прогресу.

Вже в нас нема ні лісу, ні небес.

Так і живемод стресу і до стресу,

Абетку смерті маємо — А Е С.

                                  Л. Костенко

Чорнобиль… Колись це слово асоціювалося зі спокоєм і красою, а тепер – зі смертю, скаліченими долями, з табличками «Пити воду – заборонено», «Радіація». Здавна чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, лісами, багатими ягодами та грибами, славилась чорнобильська земля. Та тільки до жахливої ночі 1986 року. Тепер тут «зона».

26 квітня 1986 року. У цей день небо над квітучим і спокійним Поліссям вкрилося зловісною хмарою радіаційного диму. Сталася одна із найстрашніших за своїми наслідками техногенно-екологічна катастрофа – вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС і сумарна радіація ізотопів, викинутих у повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби у Хіросімі в 1945 році.

Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних речовин, до кінця 1986-го року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним «саркофагом», збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, яких пізніше назвуть ліквідаторами, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію.  2000 року Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.

Чорнобиль кровоточить уже третій десяток років… Із плином часу біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда назавжди залишиться в пам’яті народу. Ще довго українці будуть відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимуть її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. «Мирний атом» став для України і прилеглих земель пеклом. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще не одному поколінню…

Чорнобиль – важкий, болісний урок і забути його неможливо!

Плакати Дарії ПЕТРОВСЬКОЇ, студентки спеціальності "Дизайн друкованої продукції"